Неділя, листопада 19, 2017

180px- _1Тимофiй Васильович Надаржинський

Наш земляк, священик, який став згодом духівником Петра І і служив у Благовіщенському храмі в Кремлі. Він і його нащадки володіли Тростянецькими землями 148 років, встигнувши за цей час поріднитися з нащадками Рюриковичівродинами Наришкіних, Суворових, Галіциних і прикрасити наш край дивовижними будівлями.

 

  Походив він із дворянського роду, що колись переселився з-за Дніпра. Народився Тимофій у Тростянці. Був спочатку священиком, а потім протоієреєм у своєму селі. Чесноти Надаржінского зробилися відомі государю, і він покликав його в 1703 р., призначивши протоієреєм придворного Благовіщенського собору і своїм духівником. З цих пір до самої смерті імператора Петра Надаржінскій невідлучно перебував при ньому, супроводжуючи його в усіх походах і подорожах. Государ дуже любив і поважав свого духівника і щедро його нагороджував. У 1704 р. по взятті Нарви самодержець пожалував духівникові знайдений в цьому місті дорогоцінний хрест з мощами, обсипаний діамантами. У продовж Шведської кампанії він безстрашно бував на штурмах і битвах разом з Петром. ; о. Тимофій доставляв Петру і донос на Мазепу, що потрапив після того в руки продажних суддів, на лихо Росії. У 1708 році Петро І направляє своєму духівнику славнозвiсну записку: "Пришли ко мне своего свояка, если єсть у него крайняя нужда меня видеть", яка стосується однієї з найдраматичніших сторінок в історії Малоросії: доносу Кочубея на Мазепу. Свояком Надаржинського, про якого пише цар, був Петро Яковлєв або інакше Яценко, з яким Кочубей і Іскра послали свій донос Петру І. На жаль, Петро І не зовсім повірив доносу і доручив провести розслідування суддям Головкіну і Шафірову, що були "покупными друзьями" Мазепи. Безвинні Кочубей і Іскра заплатили за свої старання життям. Перепало і Яценку. Судді визначили: "Яценко освободить, но с тем, чтобы он никогда не возвращался в Малороссию". Одначе історична доля дуже-часто є мінливою. Пройшло лише півтора року, і Головкін видає нове розпорядження: "Дать ему (Петру Яценку, он же Яковлев) в Полтаве дворовое место изменника Герцика да против Полтавы мельничную плотину". Згідно з царською грамотою 1710 року Петру Яковлєву була дарована у вiтчину Радомля, яка перейшла його нащадкам під прізвищем Якубинських.У Турецьку війну він також був на Пруті: «жертву Богу приносил молящи, да бусурман на­веты не успевают Христова раба одолети». Він вирушав з Петром по морю і в Персидську кампанію; дикі хвилі Каспію ледь не занурили тоді на дно своє відважних мандрівників; о. Тимофій підкріплював твердого Петра надією на Бога. У 1712 р. Петро пожалував о. Тимофієві портрет свій, обсипаний діамантами, а цариця своїми руками пришила його на грудях духівника.

 У 1717 р. він супроводжував царя в чужі краї і був з ним у Парижі. Герцог Рішельє згадує про нього, як про людину міцної статури і охочого до гарячих напоїв. Рішельє запросив його до себе на вечерю і дав йому в співрозмовники одного маленького абата з хорошоюї родини, який з четвертої пляшки повалився під стіл, між тим як духівник Петра дивився на це падіння з геройським презирством.

  В 1720 році  подарований був царем свому духівнику, о.Тимофію Тростянець і, в різний час,  до четирьох тисяч душ. Нагородив його Бог i дiтьми, мав вiн шістьох синів: Тимофія, Пилипа, Гарасима, Осипа, Олексія і Дениса.

   По смерті Петра Великого, Надаржінскій був духівником імператриці Катерини і тільки після її смерті в 1728 р. пішов у свій Тростянець. Сімейне горе, - смерть улюбленого сина Олекiся, скоро змусило його піти в Охтирський Троїцький монастир, де він прийняв схиму з іменем Товія. Помер Надаржінскій в 1729-1730 роках; Похований в Троїцькій церкві Охтирського монастиря, побудованої на його кошти.

Свято - Троицкий Ахтырский монастырь. Свято - Троїцький Охтирський монастир.

Реклама

реклама

Port@l

123

ВІКНА

  vikna

кондиціонери

taras

Логін